А вот и есть ... верблюд - это всегда тайна!
Піти туди, де долі ще не було…
І там стояти…
Стоячи,
Як слон ….
Маленький хлопчик загубив верблюда
Та не зумів забуть тепла його
І думав, думав…
Пустеля марить недитячим чудом
Їй сниться цей непереборний сон…
І хтось комусь – дощем спаде на груди!
І знов дівча від сну жирафу збудить,
Щоб пальми цілувать в задуму скронь…..
Та вовк поранений це вислухав байдуже,
Пішов, і не лизнув моїх долонь…
Лиш в очі з віч
Вовчий
Вічний як відчай
Палючий
Вогонь!
Не прими за выражение неуважения реплики на родном языке - как среди древних почиталась совместная еда актом наивысшего доверия (а иногда и женитьбы), так актом говорения истинным для меня языком стремлюсь к сближению и гроканию .... Пью ласку мира, дождь и солнце - с твоих ладоней
